Жінка-парламентарій: колега чи «засіб терапії» від політичної агресії?

 
 

Жінка-парламентарій: колега чи «засіб терапії» від політичної агресії?




Є слабості, що чоловіку в жінці не завжди подобаються. Приміром, ЇЇ бажання ні в чому не відставати від НЬОГО. Хочеш служити в армії? Будь ласка, обстрижи наголо разом із усіма свої золоті кучері. Хочеш мати свій бізнес? Будь ласка — тільки не чекай поступок, знижок та інших реверансів від зубастих чоловіків-конкурентів. Хочеш займатися політикою, цією святая святих призначення чоловіка на цій планеті?! Можна — тільки пам'ятай: відтепер ти не тільки жінка. Ти — ПОЛІТИК.


Як ставляться чоловіки до жінки-політика в стінах парламенту? Чи галантні вони? Чи є жінка «стримуючим чинником» для чоловіка-парламентарія? Про це кореспонденти «Дня» Наталя ТРОФIМОВА i Володимир РАСНЕР (фото) запитували учасниць установчого з'їзду створеної не так давно партії «Солідарність жінок України».

Ірина ГОЛУБЄВА, заступник голови Державного комітету в справах сім'ї і молоді, голова Національної ради жінок України:

— Кожна людина унікальна. Якщо вона високо культурна, гуманна, освічена, то це нормальна людина, незалежно від того, чоловік вона чи жінка. Я нормально ставлюся до чоловіків-політиків. Вони такі, якими виховало їх життя та батьки. Проте я також вірю в те, що жінка протягом свого життя та протягом життя наступного покоління може змінити суспільство, його погляди і стереотипи, бо вона дає життя і виховує майбутніх громадян. І якщо жінка зрозуміє свою ключову позицію в еволюції людства, то вона зможе виховати таких синів і дочок, які житимуть у гармонійному суспільстві, розумітимуть свої права та обов'язки і все ділитимуть порівну.

У політиці традиційні стосунки між чоловіком і жінкою, як на мене, не зберігаються. Я кілька разів була присутня на засіданнях у Верховній Раді і не помітила там нічого схожого на такі взаємини. Там і жінки, і чоловіки стоять на засадах політичних рішень їхніх партій або фракцій. Ситуація змінюється лише тоді, коли справа стосується виборів. Наприклад, на минулих виборах до парламенту деякі партії не включили в списки жінок. Це вияв зверхності наших чоловіків, яку не в останню чергу виховали ми, жінки. Тобто чоловіки вважають, що у велику політику мають іти вони, в той час як жінка має прати їм сорочки, готувати їжу або, в кращому випадку, бути десь на нижніх щаблях управління. Жінок серед державних службовців більше, ніж чоловіків, але вони займають нижчі посади, від яких майже нічого не залежить. Вони ніби обслуговують вищі щаблі влади.

Чоловіки в парламенті виявляють чоловічу солідарність і поводяться так, як і в середовищі собі подібних. І 8% жінок (така їхня кількість у парламенті у відсотковому співвідношенні. — Авт. ) не можуть стримувати це. Ми бачили і бійки в парламенті, і багато іншого. Якщо жінок у ВР буде більше, то буде почуто й жіночу думку, буде враховано їхні погляди, світосприйняття.

Валентина ГОШОВСЬКА, народний депутат, голова партії «Солідарність жінок України»:

— Навіть спроба у Верховній Раді ставитися до жінок як до певної декорації не може влаштовувати нормальну жінку. Мені, наприклад, не потрібні вранці компліменти. Будь-який чоловік вважав би за образу, якби я щодня казала йому, як він гарно сьогодні виглядає.

Лариса ТРОФИМЕНКО, народний депутат України, заступник голови партії «Солідарність жінок України»:

— Ми через те й вважаємо за необхідне, щоб було 30—40% жінок у парламенті, щоб принести нашим чоловікам політичну культуру, мораль, етику. Коли чоловіки залишаються сам на сам із жінкою, це — симпатичні, інтелектуально багаті люди, які викликають повагу до себе. Але коли мова йде про політику, ці красиві інтелігентні люди виглядають зовсім інакше.

Ольга ПАРІЄНКО, керівник інформаційно- аналітичної служби виконкому СДПУ(о):

— Я не поділяю політиків на чоловіків і на жінок. У політиці є люди. Якщо політик талановитий, то статева відмінність може додати лише шарму. Але якщо ми говоримо про чоловічий стиль у політиці, то тут скільки чоловіків — стільки й особливостей. Особисто мені в чоловіках-політиках імпонують конкретність, послідовність і порядність. Не подобається мені часто необгрунтована амбіційність деяких представників політичних сил, коли ні інтелектуально, ні політично, ні, вибачте, фінансово їхні претензії не підкріплюються. Мені не подобається також хаотичність цілей — сьогодні одне, завтра інше, що саме по собі не має на увазі відповідальності. І не подобається, що чоловіки-політики більше слухають самих себе, ніж колег і супротивників, і часто переслідують особисті цілі.

У тих чоловіків-політиків, яких я знаю — передусім це лідери нашої партії, — загальний рівень розвитку зумовлює i манеру одягатися, i манеру ставитися до людей, і манеру говорити, i галантне ставлення до жінки.

Для жінки-політика не треба робити ніяких знижок, як не треба їх робити для жінки взагалі в житті. Справді вихована людина, за влучним визначенням Чехова, навіть якщо нікого не буде в кімнаті, в штору сякатися не стане. Те ж саме тут — вихована людина не буде озиратися: чоловік знаходиться поряд чи жінка, він буде коректний і виключно делікатний, навіть якщо вирішується гостре для нього питання.

Тетяна ЗАДОРОЖНА, народний депутат, член парламентського Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин:

— У парламенті є лише один чоловік, який не вміє поводитися — не пропускає попереду себе жінок, вживає іноді лайливі слова. Але він один-єдиний такий, і нехай це буде на його совісті. Решта чоловіків, принаймні, зовні поводяться дуже коректно, дуже правильно. Але це зовні. Як приклад іншого ставлення розкажу про один дуже показовий випадок, у якому наші чоловіки-парламентарії оголили свою «типово чоловічу» суть. 25 березня я докладала свій законопроект «Про захист прав дитини». Це був уже четвертий законопроект. Слухання відбулося о восьмій годині вечора, був напівпорожній зал, усі втомилися. I такий важливий законопроект слухався «за скороченою процедурою». Я стояла на трибуні i просто волала до свідомості депутатів: ну ЯК можна слухати цей закон за скороченою процедурою? Я навіть навела рядки, які написав 11-річний хлопчик-сирота:

Не хочу жить в ХХ веке,
В этом море кровавых рек.
Для чего мне права человека,
Если я уже — не человек?

Я пропонувала зробити парламентські слухання з дитячих питань. Але мені для виступу дали всього сім хвилин, і я не встигала навіть представити всі сильні сторони мого законопроекту. Якби в залі сиділи жінки, все було б абсолютно інакше: мені б ніхто не вимикав мікрофона і слухали б не за скороченою процедурою. У чоловіків часто неправильне ставлення до проблем, що хвилюють жінок.
№228, четвер, 9 грудня 1999


Создан 01 фев 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником